Хворим на Паркінсона на все треба мати більше часу: від щоденного туалету до переходу через вулицю.

Щоб зберегти впевнену ходу хворому краще мати легкі туфлі з невеликим каблуком із м’якого синтетичного матеріалу, щоб пом’якшувати удари при ходьбі.

При порушеннях мовлення чи утрудненні ковтання потрібно виконувати голосові вправи і тренування м’язів губ і язика.

Підтримання фізичної активності шляхом заняття лікувальною фізкультурою.

Посильна рухова активність.

Частий відпочинок для попередження надмірного стомлення і відчуття безсилля.

Збереження трудової активності і соціальних контактів.

Психологічна підтримка, терпеливе і м’яке поводження з хворим.

Забезпечення безпеки хворого.

Хворого не можна хвилювати і квапити. Через це посилюється тремор і інші прояви хвороби.

Допомога вранці при вставанні з ліжка. Краще вставати в два етапи: спочатку сісти і відпочити, потім – вставати на ноги.

Для розслаблення м’язів хворому показані теплі ванни.

При ходьбі необхідно нагадувати хворому, щоб він тримався прямо, розмахував руками, піднімав і опускав ноги спочатку на п’ятку, потім на носок.

Повноцінне харчування.

Пропонувати часті прийоми їжі невеликими порціями.

Їжу необхідно подрібнювати.

При вираженому треморі рук можна використовувати пиття через соломинку чи важкий стакан, наповнений наполовину.

Використання певних пристосувань для виконання простих дій в повсякденному житті (особливий гребінець, бритва, столові прибори тощо).

Контроль за регулярністю фізіологічних відправлень: стільця і сечовипускання.

Профілактика закрепів: рясне пиття і волокниста їжа (сирі фрукти й овочі).

Контроль за регулярним медикаментозним лікуванням (антипаркінсонічними препаратами).

Необхідно підтримувати хворого емоційно і бути особливо терпеливим з ним, коли він щось робить самостійно.